Історичні відомості с. Базилівщина (Мокрий Тагамлик)
Село Машівського р-ну, є центром сільської ради до якого не входять інші населені пункти. Розташована в долині р. Тагамлик за 6км., від райцентру та за 6км., від залізничної ст.Селещина.
Перша згадка про село відноситься до 1758 р. під назвою Мокрий Тагамлик. За переписом 1859р., мало 71двір та 966 жителів. У 1863р. с. Мокрий Тагамлик було перейменовано в с. Базилівщина Костянтиноградського повіту Машівської волості, мало вже 153 двори і 1050жителів, а в 1900р. -284двори і 1481 житель,паровий млин з олійницею і шерстовкою проса.
У 1884р. В Базилівщині збудовано перший дерев'яний храм (О.Невського) з дзвіницею. При церкві була бібліотека, в парафії у 1885р., було засновано школу грамоти і дві денські школи. Церковної землі боло 33 десятини,в т.ч. 1,5 десятини присадибної. А вже в 1985р., закладено новий цегляний храм Казанської Божої Матері, який відкрився в 1905р. Церква здавалася великою і високою оскільки стояла на височині, там де нині знаходиться сільська лазня. Із дзвіниці з 18 дзвонами в ясну погоду можна було побачити храми Полтави. При храмі діяла церковно-приходська школа на чотири класи.
У 1902р., відбувся виступ селян проти поміщиків, який організував Г.П.Денисенко. 40 найактивніших селян — учасників виступу було ув'язнено в Полтавську в'язницю. Радянську владу в селі проголошено в січні 1918р. У роки громадянської війни в селі діяв партизанський загін під командуванням О.Ф. Майбороди та особливий батальйон,який очолював місцевий житель С.С.Дузенко.
У 1923 р., створено артіль «Мрія-1». В 1926р.,в Базилівщині налічувалося вже 439 дворів і 2212 жителів. У 1929-30р.р., створено 3 колгоспи ім. «Кірова», «Більшовик», «Комінтерн».
Після революції 1917р., відбулися зміни і в церковному житті краю. В 1937р., церкву Казанської Божої Матері було розібрано. З цегли цієї церкви було «окультурено» центр Машівки, нею обкладено будівлю нинішньої Миколаївської церкви в Машівці і побудовано нинішню школу естетичного виховання. Цвинтар біля церкви було сплюндровано і засаджено парком.
Однією з найчорніших сторінок історії села Базилівщина, як і сотень сіл по всій Україні став 1933 рік. На протязі зими 1932-33рр., від голоду загинуло більше 200 жителів села. Це кожен десятий житель. Близько половини загиблих були діти. На кладовищі в місці масового захоронення померлих від голоду встановлено пам'ятний знак. Такий же знак встановлено і в центрі села.
В 1934-35рр., було побудовано нове, двоповерхове приміщення школи на 400 місць, на тому місці де вона знаходиться й зараз.
Під час німецько-фашистської окупації (22.09.1941-22.09.1943рр.) гітлерівцями було знищено 8 жителів села, вивезено на роботи до Німеччини 102 чоловік, з яких 30 не повернулися додому. 243 наших земляки загинули на фронтах Великої Вітчизняної війни. Під час відступу фашисти спалили та зруйнували школу, яку відбудували тільки в 1960р., але значно меншою : одноповерхове приміщення на 160 місць.
1953р., з трьох колгоспів утворено один — ім.Кірова, який в 1964р.,перейменовано в колгосп ім.Котовського,а в 1972р., приєднано до колгоспу ім.Шевченка.
В 1990р., утворено підсобне сільське господарство радгосп «Світінок» Полтавського газопромислового управління...
